Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра світової літератури ЕСТЕТИЧНА ТЕОРІЯ БЕРТОЛЬДА БРЕХТА Курсова робота Студентки ІНН-41, факультету іноземних мов Політової Н.С. Науковий керівник: доцент Фіськова С.П. 2007  Зміст Вступ стор. 3 Основна частина стор. 8 Висновки стор. 29 Список використаної літератури стор. 31 Додаток стор. 32 Вступ У 2008 році людство буде відзначати 110 річчя з дня народження Бертольда Брехта, одного з найвідоміших письменників ХХ століття, визнаного новатора театру, людину передових на той час суспільно-політичних поглядів, що органічно поєднані з його реформаторсько-театральною драматургічною діяльністю, німецького поета, драматурга, режисера, митця, що приніс в культуру нашого століття ті морально-етичні цінності, що стали основою гуманістичної позиції письменника і його художніх пошуків. Німецька література дала світові багато славних імен: Й. В. Гете, Г. Гейне, Ф. Шіллер, Е. Т. А. Гофман, Е. М. Ремарк, Т.Манн, Г.Бьоль. Серед них почесне місце займає Бертольд Брехт. Адже немає жодних сумнівів, що драматургія Брехта, створений ним “епічний театр” стали чи не найвизначнішим явищем драматургії ХХ століття. Леон Фейхтвангер так оцінив творчість письменника: «Ungeduldiger Dichter Brecht schrieb Gedichte und Theaterstücke des dritten Jahrtausendes auf. Derjenige, wer heute lebt, ahnen seine Bedeutungen, und nur zukünftige Generation in volligem Maße seine Dichtung begreift». Час, напевне, покаже, яке місце посяде створена Брехтом теорія «епічного театру» в мистецькому надбанні людства. Адже ці слова Л.Фейхтвангера були написані тоді, коли театральні пошуки інших митців ,соціально-філософські доктрини, що фіксували стан суспільства на даному етапі розвитку, були ще попереду. Літературне обдаровання Брехта було надзвичайно багатогранним. Він був не лише великим драматургом, а й самобутнім поетом і прозаїком. Власне, як митець, він починався саме з лірики. Поетичні спроби молодого Брехта вписувалися у течію авангардистського мистецтва, початок якому дало ХХ століття. Це явище (авангардизм) відобразилося на всіх, без винятку, видах мистецтва, і навіть в філософії, економіці, суспільно-політичних творах, які потім втілювалися в життя. На той час, коли молодий Брехт почав свою творчу діяльність, деякі напрямки мистецтва вже використали свої творчі можливості або, як футуризм, втратили свою актуальність і претензіі на лідерство. Перша світова війна дала початок новому світові, новому світогляду. Зазнавали руїни імперії, перекреслювалися кордони. Людство інтуїтивно відчувало, що це може повторитися. Непевність в майбутньому , може навіть страх перед прийдешніми катаклізмами, наповнювала людські душі. Пануючим напрямом в мистецтві Німеччини тих часів був експресіонізм, соціально-критичний пафос якого відрізняє численні твори експресіонізму від інших авангардистських течій. Криза сучасної цивілізації видавалась однією із складових апокаліптичної катастрофи. Протилежна за змістом і формою течія - дедаїзм – ґрунтувалася на всеохоплюючому нігілізмі, ірраціоналізмі і художньому епатансі. Б.Брехт вибрав інший шлях, неподібний до загального напрямку авангардних пошуків. В цьому сенсі ідейно-естетичний візерунок Брехта був особливим і виключним, що різко вирізняє його на тлі німецької літератури кінця 10-х початку 20-х років. Отже , спираючись на власний життєвий досвід ( війна , фронт , участь в революційних подіях ) і , напевно, характер власної особистості , Брехт вибирає реалізм. Тут слід зазначити , що це не був звужений підхід до цього творчого методу .Б.Брехт був людиною широких поглядів , людиною творчою , яка щедро черпала до свого « арсеналу » здобутки інших творчих керунків - найпрогресивніших і найбільш придатних власному мистецтву. Наприклад, той же експресіонізм, якому притаманне не тільки творення умовних ситуацій із зіткненням протилежностей (чорне – біле), а також вираження суб’єктивного світосприйняття письменника...